Нарцис не буває поганим весь час. Він може бути дотепним, щедрим, турботливим, допомагати з дітьми й дарувати подарунки. Тому багато хто, впізнавши свою історію в описі нарциса, одразу починає сумніватися: «Ні, мій не такий поганий». Але про людину говорить не те, скільки в ній хорошого. Говорить те, що вона раз у раз завдає болю й не бере за це відповідальності. Доброта у стосунках — норма. Повторюване зло без каяття показує, хто він насправді.
Нижче розберемо, звідки береться хороше в нарцисі, чому в абʼюзивних стосунках так важко побачити картину цілком і як оцінювати людину, в якій є і те, і інше.
«Мій не такий поганий»
До мене часто приходять люди, які від початку впевнені, що їхня проблема зовсім не в партнерові. «Немає сил», «ніщо не тішить», «зникло бажання», «низька самооцінка», «вигорання». Коли ми починаємо говорити про стосунки, я чую: «Ой, ні, мій не такий поганий, як ви розповідаєте у відео. Він допомагає з дітьми, не зраджує, не контролює. Мабуть, якісь риси є, але точно не розлад».
Це зрозуміла реакція. Коли людина шукає відповіді й знаходить відео про нарцисів, спершу вона думає: «Це ж про нього, один в один!» Але що більше дивиться, то частіше ловить себе на думці: «Цей пункт не про нього, і це теж не збігається».
Почасти винні самі описи. Психологи намагаються попередити й показати масштаб небезпеки, тому розповідають переважно про темний бік нарциса. Зрештою складається образ злобного монстра, який ненавидить людей і готовий накинутися будь-якої миті. А раз ваш партнер іноді буває теплим, веселим і турботливим, здається, що він точно не нарцис.
Збігатися має не все
Коли ви читаєте ознаки нарциса й загинаєте пальці, памʼятайте: для діагнозу не потрібен збіг за всіма пунктами. В американському діагностичному посібнику DSM для нарцисичного розладу особистості досить пʼяти ознак із девʼяти. Так влаштовані майже всі діагнози: в однієї й тієї самої хвороби буває довгий список симптомів, але не в кожного, хто захворів, проявляються всі.
Важливо вловити суть, тобто ядро, яке проходить крізь усю його поведінку. З людиною з нарцисичним розладом поруч важко: під неї треба підлаштовуватися, з нею важко розслабитися, і рано чи пізно ви виявляєтеся винною. Про ознаки докладно — у статті «Ознаки нарциса».
Яким нарцис буває в добрі моменти
Це треба знати не для того, щоб виправдовувати нарциса чи давати йому нові шанси. Це потрібно, щоб добрі моменти перестали збивати вас з пантелику.
Відкритий нарцис буває чарівним і цікавим. У нього добрий смак і почуття гумору, з ним весело. У нього багато знайомств, він може звести з потрібними людьми, дати слушну пораду, надихнути й розворушити. Поруч із ним здається, що перед вами відкриваються нові можливості.
Прихований нарцис часто багато читає, розуміється на багатьох темах, з ним можна говорити про все. Він здається уважним співрозмовником, і бувають моменти, коли від нього справді йдуть турбота, участь і навіть ніжність. Про те, як він влаштований, — у статті «Прихований нарцис».
Людям здається, що весела людина — отже, хороша. Розумна й начитана — отже, хороша. Допомагає й бере участь у вашому житті — точно хороша. Але спокійний не означає безпечний, а чарівний не означає добрий. Люди, які чинили страшні вчинки, теж усміхалися, жартували, дарували подарунки близьким, займалися благодійністю й виходжували безпритульних тварин. Справжнє зло рідко має вигляд зла, інакше всі трималися б від нього подалі.
Звідки в нарцисі береться хороше
Це фасад
Образ «я кращий, ніж є насправді» — одна з головних опор нарцисичної особистості. Завдання фасаду — переконати вас і всіх довкола в його хорошості, і з ним нарцис справляється блискуче. Він ошукує навіть фахівців: психіатр спирається на те, що пацієнт сам розповідає про себе, а нарцис не вважає свої особливості проблемою. Навіть психологи, які працюють із домашнім насильством, нерідко сприймають нарциса як просто травмовану людину, якій забракло любові в дитинстві.
Це сир у мишоловці
Нарцис розуміє, що жодна розсудлива людина не залишиться у стосунках, де все погано. Тому він неодмінно щось дає: те, що вам по-справжньому потрібно й важливо. Гроші, подорожі, звʼязки, відчуття захищеності, цікаве спілкування. Миша не полізла б у мишоловку, якби там не було сиру.
З часом ви стаєте залежною від цих «подачок». І щоразу, коли ви думаєте про розставання, упираєтеся в одне: як страшно втратити те, що він дає. Це схоже на угоду, в якій ви отримуєте бажане чи надію колись його отримати, а натомість віддаєте себе.
Це буває щирим
Так, у нарциса бувають моменти справжньої сентиментальності, вразливості й навіть готовності змінюватися. Його стани часто перемикаються: щойно він плакав, а за годину холодний і жорстокий. Але це короткі спалахи. Ядро лишається тим самим, і варто нагадати йому про слова, сказані у «світлий» момент, як він відмахнеться, ніби їх не було. Уявіть темний ліс, де крізь крони іноді пробиваються промені сонця. Промені справжні, але ліс від них не стає світлим.
Це здається більшим, ніж є
Тут працює ефект контрасту. Коли турботу виявляє звичайна людина, ми сприймаємо це як норму. Коли те саме робить людина, яка до цього довго завдавала болю, це здається мало не дивом. Памʼятаєте шкільного вчителя, який місяцями чіплявся, а потім раптом поставив «пʼятірку»? Його «пʼятірка» цінувалася вище, ніж у доброго вчителя, який ставив їх усім.
До цього додається постійна самореклама. Нарцис подає звичайні речі як подвиг: заварив чай — на вашу честь, виніс сміття — в імʼя любові, сходив в аптеку — заради вашого щастя. Коли день у день чуєш «подивися, як я стараюся», у це починаєш вірити.
Зрештою ви боїтеся втратити те, що насправді є в будь-яких нормальних стосунках.
Чому в абʼюзі важко побачити картину цілком
Людина в абʼюзивних стосунках живе в хронічному стресі. У такому стані гірше працює та частина мозку, яка відповідає за аналіз і планування, а емоційні реакції, навпаки, посилюються. Мислення стає тунельним: важко відокремити головне від другорядного.
Тому увага чіпляється за окремі епізоди — «він подарував мені квіти», «він привітав маму з днем народження» — і пропускає систему: «він постійно знецінює й принижує мене».
До цього додається настирливе бажання бути обʼєктивною. «Я мушу чесно все зважити» — і памʼять одразу підкидає десятки доказів того, що він хороший. За бажанням обʼєктивності насправді стоїть те, що в абʼюзі розростається особливо сильно:
недовіра до себе: «може, я перебільшую»;
відчуття власної неадекватності: «зі мною щось не так»;
заборона на свої почуття;
пошук зовнішньої опори: очікування, що хтось інший скаже, чи правильно ви відчуваєте.
Обʼєктивності у стосунках не існує. Кожна людина проживає життя через своє тіло, свої почуття й своє сприйняття. Якщо ви бачите перед собою кімнату, а інша людина каже, що ви бачите її неправильно, це не скасовує того, що бачите ви. Ваші почуття — не привід для сумнівів, а достовірна інформація про те, що вам підходить, а що вас руйнує. Ці слова звернені до людей зі здоровою психікою, які опинилися в абʼюзі. Парадокс у тому, що вони якраз бачать усе правильно, але нескінченно в собі сумніваються.
Як оцінювати людину, в якій є і хороше, і погане
Доброта — це норма. Турбота, підтримка, допомога — те, чого ми й так очікуємо від близької людини. Добрий вчинок свідчить про те, що людина вміє так чинити. Він не врівноважує поганого.
Зло — не норма. Брехня, приниження, знущання, завдання болю не мають відбуватися у стосунках. Помилитися й поранити може кожен. Але якщо біль завдають систематично й без каяття, це вже не помилка, а суть людини.
Дивіться на те, який він удома. Добро, яке людина показує іншим, може бути маскою. Справжню людину видно в близьких стосунках, де їй не треба вдавати.
Уявіть, що в гарній клініці з приємною музикою й смачною кавою вам під час процедури обпекли обличчя, а лікар каже, що це у вас «шкіра не така». Навряд чи ви скажете: «Ну, не все було погано, атмосфера була приємна». Шкода, якої вам завдали і за яку не беруть відповідальності, не перекривається приємними дрібницями.
Тому корисно зробити свою «дипломну роботу»: виписати всі випадки, коли вам завдавали болю, — маніпуляції, знецінення, приниження, брехню. Коли окремі шматочки зібрані разом, стає видно, з ким ви маєте справу. Як вести такий список, ми описуємо в статті «Як піти від нарциса й не повернутися».
«Може, це я нарцис?»
Це ще одна пастка, яка надовго відкладає вихід. Багато хто, читаючи про нарцисів, упізнає себе: «Я теж маніпулюю, теж кричу, теж вважаю себе особливою. Мабуть, ми обоє нарциси, і тоді нікуди йти не треба».
Якби ви обоє були нарцисами, ви б не шукали відповідей, не йшли й не поверталися, не мучилися й не сумнівалися в собі. Поруч із нарцисом людина справді переймає його звички, фрази й манеру сперечатися, а під постійним тиском зривається. Але це схоже на муху, яка заплуталася в павутині й бʼється: її спроби вирватися — не напад на павука.
Чому постраждалі вважають нарцисами себе:
нарцис сам постійно каже їм, що абʼюзер — це вони;
вони схильні шукати причину всіх бід у собі;
вони могли перейняти нарцисичні риси від партнера чи батьків, але риси — це ще не розлад;
вважати себе винною легше, ніж визнати своє безсилля: провина дає ілюзію, що ви можете все виправити;
газлайтинг стирає розуміння того, хто правий, а хто винен.
Справжній нарцис майже ніколи не визнає себе нарцисом. А те, що ви ставите собі це питання й переживаєте через свою поведінку, уже багато про що свідчить.
«Я сама його притягнула?»
Ні. Нарцисів у своєму житті зустрічають усі, так само як комарі літнього вечора залітають у будь-яку кімнату. Дитячі травми й невпевненість у собі можуть вплинути на те, чи залишитеся ви в таких стосунках, але вони не притягують нарцисів. У стосунки з ними потрапляють і люди з благополучних родин — просто тому, що ніхто не розповів їм, який вигляд мають такі люди.
Думка «я його притягнула» знімає відповідальність із того, хто завдає болю, і закріплює вас у ролі винної. Відповідальність за зустріч із ним не ваша. Ваша відповідальність починається з моменту, коли ви зрозуміли, що відбувається: за ваш вихід і ваше відновлення. Людина не винна, що її вкусив собака, але звернутися до лікаря — уже її рішення.
Побачити стосунки цілком і перестати сумніватися в собі — головна тема мого курсу «Усвідомлення». Він допомагає спиратися на факти й свої почуття, а не на добрі моменти й чужі оцінки, і ухвалити рішення, за яке ви себе поважатимете. Кілька відео курсу можна переглянути безкоштовно після реєстрації.
Питання та відповіді
Якщо він буває турботливим, може, це не нарцис?
Турбота не виключає нарцисизму. Нарцис навмисно дає те, що вам важливо, бо без цього ви б не залишилися. Дивіться не на добрі моменти, а на те, що повторюється: знецінення, брехня, провина, яка завжди опиняється на вас.
Скільки ознак має збігтися, щоб він був нарцисом?
Точного числа для життя немає. Навіть для діагнозу досить пʼяти ознак із девʼяти. Важливіше загальне ядро: він вважає себе кращим за інших, не визнає провини, використовує людей і не співчуває по-справжньому. Поставити діагноз може лише психіатр, але рішення щодо своїх стосунків ви можете ухвалити й без нього.
А раптом ми обоє нарциси?
Це дуже поширений сумнів. Якщо вам погано у стосунках, ви шукаєте відповіді й хочете вийти, найімовірніше, ви постраждала сторона, яка перейняла частину його поведінки. Нарцисові в таких стосунках не буває погано так, як вам.
Чому психолог сказав, що він просто травмований?
Нарциси вміють справляти добре враження, зокрема на фахівців. Навіть якщо в людини справді є дитяча травма, це не скасовує того, що вона робить із вами, і не зобовʼязує вас це терпіти.
Хороше в ньому було справжнім?
Іноді так. Але справжні моменти тепла не скасовують систематичного болю. Вони просто роблять вихід важчим.
